Портрет хронічного хворого.

    Мірказарим Норбеков

    Краще бути дурнем, але живим, здоровим і щасливим, чим розумником, але нещасним, хворим і трохи мертвим! До якого типу хворих Ви себе відносите, до розумників чи дурнів? Якщо до дурнів, тоді Ви давним-давно повинні були видужати. Значить, Ви відноситеся до дуже розумних, освічених самовбивць. Але якщо все-таки вирішили створити у всьому тілі весну, свято в душі і відновити зір, то ми пройдемо цей шлях разом. Якщо ні – Ваш вибір поважаю, значить, Ви його робите свідомо. З невеликими втратами, продовжуємо шлях, тобто на цьому шляху Вас вже немає, надіюсь!

    Існує шкала, яка об'єднує хворих людей.

    Перша група – дурні. Це ті, які випадково потрапляють до лікарні і дуже скоро йдуть звідти видужані. Їх умовно називатимемо оптимісти-дурні. Чому? Тому що у них настрій завжди вищий за фізичний стан. Представте, по людині пройшовся асфальтоукладальник. Його відскребли від асфальту, привезли в приймальню. А він на носилках лежить і планує, з ким і в яких кущах завтра зустрічатиметься, після того, як його сьогодні випишуть. Тобто фізичний стан «дурнів» насправді набагато гірший, ніж настрій. Серед них хронічних хворих знайти майже неможливо. Вони або видужують, або вмирають, але від глибокої старості!!!

    Друга група – розумники. Ну, дуже розумні, начитані, все знають. Ну, як ніяк по двадцять років хворіють, «смердять» своїми думками і отруюють навколишнє середовище. Доводять своїх родичів до інфаркту, а лікарів до білого каління.

    Ось коли «дурневі» говориш: «Тобі треба ще місяць лікуватися!», - у нього на обличчі з'являється сумнів, що він витримає так довго. Йому не віриться, що стільки днів треба лікуватися із-за якоїсь там відірваної голови.
    А розумники. Одного погляду на їх личко достатньо, щоб зрозуміти, що вони прийшли за душею лікаря. У цих людей настрій завжди набагато нижчий, ніж фізичний стан. Наприклад, прищ на носі з'яився. Розумник приходить до лікаря: «Лікарю, я помру, так?» Або починають корчити розумну пику і питають (зверніть увагу, як красиво звучить ця фраза): «Лікарю, чи були у Вашій практиці випадки одужання від ...?» - і свою занозу додає. І підтекст такий: «Ну, не було, напевно, у Вашій практиці і практиці світової медицини, щоб хтось вилікувався від моєї хвороби». Що б ти не говорив, як би не доводив, що його хвороба – нісенітниця, дуже легко виліковується, і багато людей до нього видужали, а він говорить: «Маю намір сподіватися, але сумніваюся».


    Світ розумників багатообразний.

    І перша підгрупа «розумників» - розтиражована помилка природи. Це хворі, у яких одужання стає єдиною метою в житті. Ось уявіть собі, що видужати – це мета самого існування. Що відбудеться, коли Ви її досягнете? Вранці встаєте. Нічого не болить. До лікаря йти не треба. Сусідці поскаржитися нема на що. Зайнятися нічим. Стає якось порожньо, тому що хвороба була центром, навколо якого відбувалися всі життєві процеси. Ви втратили мету – це ж трагедія! Доведеться змінитися самому, змінити звичний, роками набутий устрій життя. Та ще подолати голод уваги до себе. Кров же смоктати немає в кого. А голод – не тітка, примушує шукати прожиток. Ні! Вже краще мати «геморой», до якого якось пристосуватися, ніж видужати і втратити мету. Такі «бідолахи» десятиліттями ходять, доводячи, що вони розумніші за всіх, і «показують лікарям, раки зимують».
    Багаторічний стаж хвороби – це не жарт!
    - А всі лікарі козли!!!
    Представляєте, якими значущими, розумними вони себе відчувають! Після одужання у них загубиться «радість» в житті. Зовнішність таких хворих специфічна, їх легко виділити з натовпу. Та і поведінкою вони прагнуть довести лікареві винятковість свого захворювання і тим самим додати в список «лікарів-козлів», прізвище будь-кого, хто спробує це спростувати. І ось тоді вони стануть трішки щасливішими. Хай хоч і не надовго, але у них з'явиться тема для розмов з родичами, сусідами, друзями: «Сходив я до нього. Нічого нового! Все це давно відомо! Тільки і думають, як би з бідних, нещасних хворих здерти гроші!!!» і так далі... Ця категорія хронічних хворих не рідкість на наших заняттях. Ви не згідні?! Тоді радісно повідомляю, що Ви якраз і відноситеся до цієї групи хворих. Образилися? Не ображайтеся, це не жарт! Річ у тому, що так працює підсвідомість. Його «махінації» контролювати не в наших силах. Тільки через осмислення таких речей, ретельно завуальованих і глибоко прихованих в підсвідомості, ми можемо перемогти недугу, стати щасливою, красивою, везучою в житті людиною.

    Друге стадо «розумників» з протизаплідною прогумованою звивиною - це ті, які від своєї хвороби отримують насолоду, одним словом, психічні мазохісти-онаністи. Вони нарікають на долю, постійно займаються самобичуванням, онанірують свої звивини. Добре би звивин було багато, а їх всього лише одна-дві та й обрахувався! І потім жаліють себе: «Ах, який я нещасний, як жорстока доля, це мій хрест, і я нестиму його до кінця життя». Але раз вже ми про це заговорили, відзначити відразу, що чудес на світі не буває. Вірніше, чудеса можливі, але тільки в тому випадку, якщо ми хоч щось робимо для їх здійснення.

    Третій загін збоченців-садистів. Отримують садистське задоволення від того, що близькі та оточуючі переживають, страждають за них. Вони будуть ще краще почуватись, якщо дізнаються, що комусь ще гірше, ніж ним.

    Четверта підгрупа – зграя обвампірених алігаторів - це особлива група Вампірчиків, яка збирає увагу, любов і жалість до себе інших людей. І всі розумники, як один, хочуть бути здоровими. Всі ллють крокодилячі сльози і випендрюются, доводячи невиліковність своєї хвороби. Інакше кажучи, хворіючи, Ви отримуєте свій дивіденд – це закономірність. Тому підсвідомо Ви чините опір одужанню. Не згодні?

    Зоологічна класифікація «розумників» багатообразна. Ми розглянули тільки деякі підгрупи. Ви з величезним успіхом можете створити свою групу або нову партію. Але від цього Ваш бзік в голові, що відбився в тілі, нікуди не піде і не пройде! Отже, до тонкощів вивчивши портрет хронічного хворого-невдахи, можна вже на самому початку спілкування безпомилково визначити, до якого типу Ви відноситеся, що Вам заважає видужати і, головне, як Вам допомогти?

    Тепер те ж питання на засипку. До якої ж класифікації Ви віднесете себе самі?
    Скажіть, будь ласка, Ви хочете бути коханим? Звичайно! Якщо так, то, перш за все, доведеться змусити самому любити і поважати себе.
    Ви такі прекрасні фахівці. А як почувається тато, мама, дідусь або бабуся, Вам просто ціни немає! Але для себе у вас часу так до цих пір і не знайшлося! Що з Вами стало із-за наплювацького відношення до себе?! Подумайте про це!

Читайте також:


• Отримання знижки 30-40% на всю продукцію компанії NSP.
• Стати партнером компанії.
• Ми виконуємо доставку продукції додому.
• Пройти комп'ютерну діагностику організму.

Пошук на сторінці

Відправлення SMS з комп'ютера! Завантажте програму SMS!

Для зміни розміру шрифту - застосовуйте комбінацію Ctrl+ролик.